Вірогідно, водень відіграватиме важливу роль у проектах Плану відновлення, присвячених італійському енергетичному сектору, але водень уже кілька років стає однією з найцікавіших альтернатив з точки зору енергетичного переходу в Італії.

Першим пунктом на користь водню може бути модель його розподілу в Італії, яка вже існує: капілярна газотранспортна мережа країни. Насправді, водень можна легко транспортувати по газопроводах, які перетинають Італію з півночі на південь.

У 2050 році очікується потенційне проникнення водню в 23% у кінцевому споживанні, що може дозволити скоротити викиди CO2 на 28% порівняно з базовим 2018 роком. Ефект доміно в економіці: через збільшення кінцевого використання, воднева промисловість і пов’язані з нею ланцюги постачання вгору та вниз можуть очікувати кумулятивне збільшення вартості виробництва протягом періоду 2020-2050 років від 890 до 1,5 трильйонів євро та збільшення зайнятості від 320 000 до 540 000 робочих місць.

Ціна водню для продажу в Італії становить близько 15 євро за кг, що робить водневий автомобіль життєздатною альтернативою мобільності в країні.